Опубліковано СН
Туреччина – країна унікальної культури та стародавніх цивілізацій. Хто хоча б один раз побував там, приїжджає знову й знову. Первинна природа, знайомство з давньою історією, спілкування з приязними та гостинними людьми, сервіс європейського рівня - ось що пропонує Туреччина туристам. Нещодавно цю країну відвідала жителька Сарн Оксана з шестирічним сином Дмитром. Вони охоче розповіли про свої враження від відпочинку.
- Чому обрали саме Туреччину?
- Тому що це держава з неповторною природою: смаградовим морем, нескінченними золотими пляжами, ніжним сонцем, порослими величними соснами гірськими вершинами, стрімкими річковими потоками й водоспадами. А ще дуже гостинна. Це відчувається в усьому, починаючи з можливості приїхати без візи, закінчуючи наполегливим запрошенням від абсолютно незнайомих людей зайти в кафе на чашку кави. А ще тому, що в Туреччині м’який клімат, доступні ціни, безліч екскурсій історичними місцями, шопінг, аквапарки, дельфінарії, облаштовані майданчики для відпочинку з дітьми, обслуговування ро-сійською мовою в готелях, ресторанах і магазинах.
- Оксано, а коли відчули, що вже відпочиваєте?
- У літаку. З Києва вилетіли о 6 ранку. Ввічливі стюардеси обслуговували за європейським класом. Позитивних вражень від перельоту багато. Адже подорожували вперше. Обслуговувала нас туристична компанія ANEX TUR, через яку придбали путівки. Тож з Борисполя доставили в місто Аланія. Відразу вразило, наскільки красива ця країна. Довкола зелені дерева, безліч квітів. І це незважаючи на те, що тут дуже рідко йдуть дощі, останній, наприклад, був на початку травня.
- Яка кухня в Туреччині?
- Частіше всього їли в готелі, де накривали багатий шведський стіл. Точніше, їх було три. Перший - з найрізноманітнішими закусками, приправами, зеленню. Ще один - з першими стравами, це супи-пюре, які відрізнялися від українських. Діма, наприклад, узагалі їх не їв. І, звичайно, другі блюда. Правда, напої - платні. Тож наїдались досхочу. Та потрібно мати залізну витримку, щоб проходити байдуже повз турецькі ресторани, з яких доноситься спокусливий аромат загадкових східних страв. Кебаб, котлети, шашлики – їх подавали величезними порціями, які хотілося розді-лити на двох. Усе готують з різноманітними приправами. Шаурма в Туреччині куди смачніша тієї, що продають у нас. Неможливо не спробувати солодощі, турецьку каву з прянощами, чай, який подають у маленьких склянках. Зі спиртного – ганусова горілка, місцеві фруктові вина.
- Чи мали можливість відвідати мечеть?
- Більшість населення Туреччини – мусульмани, вони сповідують іслам – монотеїстичну релігію, створену пророком Мухаммедом. За мусульманського віросповідання молитви звершуються п’ять разів на день у певний час, настання якого оголошують муедзини з мінаретів мечетей.
Відвідали й мечеть. Перед входом до неї необхідно зняти взуття, залишити його або взяти з собою в пакеті. Жінки повинні покрити голову хусткою, одягнути довгу спідницю, усе це можна взяти в ящику при вході. А ще необхідно три рази обмити руки, ноги й голову. Тільки тоді чистим та охайно вдягненим заходити, бажано до початку молитви.
- Що найбільше сподобалось у Туреччині?
- Там дуже багато історичних пам’яток. Та найбільше, мабуть, сподобався басейн Клеопатри, в якому нібито колись купалась єгипетська цариця. Насправді вона там не була, а назвали його так виключно через цілющі властивості. Кажуть, що після купання в ньому молодієш на декілька років. Це головне термальне джерело Памуккале. Нам розказали багато історій, пов’язаних з ним, про дивовижне перетворення негарних дівчат у красунь, зцілення. А ще повідали, що на місці гейзера колись древні римляни будували свої бані, які давним-давно зруйновані, кам’яні блоки та колони попадали на дно природного басейну. Вони дуже слизькі, тому потрібно бути обережним. Якщо ж втомились, присядьте на колону й відпочиньте. Головне - не забути вдягти головний убір, тому що сонце палить без жалю. Вода в ньому гаряча й абсолютно прозора. Там, де б’ють ключі, газована. Так і пливеш, обліплений бульбашками, ніби в шампанському. Це місце обсаджене квітами. Коли перебуваєш у басейні, видно лише небо, гори та квіти. У той час, як купались, нас фотографували, а потім пропонували купити знімки. Місцеві фотографи досить надокучливі.
- Відомо, що Туреччина славиться банями. Чи були там?
- Так, звичайно. Мої друзі, які тут відпочивали раніше, порадили перш за все відвідати її. Така розкіш коштує приблизно 25$. Але, повірте, є за що платити. Процедура починається з фінської бані–тарілки. Усередині лежить великий мармуровий камінь, усі лави також мармурові. Працівники вміють робити всі види масажів. Мені пощастило спробувати декілька. Пілінговий, наприклад, коли масажист вдягає на руку рукавицю з натуральних волокон і робить пілінг усього тіла. А ще – пінний, це взагалі рай на землі: на тіло наносять шар піни приблизно 50-60 сантиметрів, таке відчуття, ніби летиш. Після масажу можна сполоснутись у басейні з морською водою. Потім - джакузі, грязі й душ Шарко. Після всього почуваєшся, ніби заново народився.
- У Туреччині дуже популярний шопінг…
- Так, там багато магазинів, які пропонують широкий вибір одягу, килимів, ювелірних виробів. Працюють вони цілодобово. Що цікаво, у жодному немає цінників. Турки вважають непристойним, коли з ними не торгуються. Наприклад, побачили гарну шубу, початкову суму називають 10000 доларів, потім - 4500, а насамкінець узагалі віддавали за 1000. Так само й у продуктових магазинах.
- А яке там море? Мабуть, на пляжі дуже важко знайти місце для відпочинку?
- Ні, навіть навпаки. Місця дуже багато. Адже на території кожного готелю є басейн. Наприклад, у сусідньому відпочивали німці, вони дуже рідко купались у морі. Здебільшого перебували на території готелю. Середземне море дуже солоне, чисте, у ньому немає медуз і водоростей.
- Чи цікавились звичаями, обрядами, особливостями турецького народу?
- Про турків можна сказати, що вони трудолюбиві. Вирощують банани, апельсини, форель й ін. Цілий рік пораються в теплицях, аби задовольняти потреби туристів. Також це люди дуже економні, свідченням цього є й те, що в побуті застосовують сонячні батареї для обігріву приміщень, нагрівання води.
Сім’я вважається заможною, якщо в будинку є дах. Коли створюється молода родина - без проблем можна взяти землю під будівництво. Якщо народжується хлопчик, добудовують ще один поверх, донька – ні, тому що вона житиме в чоловіка. Дівчинку в родині взагалі вважають чужою. За кількістю поверхів можна визначити, скільки є синів у домі.
Жінки в Туреччині до певного віку не мають права голосу взагалі. Їх рідко видно на вулицях. Одягнені в довгі спідниці, блузки, що закривають руки, на голові - хустка. Після 60 років вони набувають зовсім іншого статусу, їх поважають. Наприклад, біля нас відпочивали турки: два хлопці й жінка років сімдесяти. Вони її постійно возили у візку, хоча потреби в цьому не було, виконували всі забаганки.
Чоловіка дівчині шукає батько, якщо ж вона не послухалась і вийшла заміж за власним бажанням, не має права приходити в отчий дім, поки не народить сина. Та найцікавіше, коли хлопець сватає дівчину, вона обов’язково подає каву: якщо жених не подобається – солону, а коли хоче такого чоловіка - солодку.
- Хотіли б поїхати відпочивати в Туреччину ще раз?
- Так, дуже сподобалось там. Стільки приємних вражень. Бездоганне обслуговування дає нагоду відключитися від буденної метушні з перших хвилин перебування, без акліматизації. При нагоді відвідала б ще не раз цю гостинну країну.
Наталія ДЕМЧУК.