Господар пташиного царства

У дбайливого господаря Михайла КОВАЛЯ обійстя нагадує пташиний ринок: усіма кольорами веселки виграє забарвлення породистих фазанів, тішать око мініатюрні бентамки, цесарки, брами та кохінхіни.
Є в пташнику й бійцівські півні, голуби-павичі.

Про своє неординарне хобі Михайло Богданович ладен розповідати годинами, відразу відчувається, що лежить у нього душа до розведення птахів. Приміром, фазанами захопився років три тому. Попоїздив по країні, вишуковуючи рідкісні екземпляри. Тут у нагоді ставали Інтернет, засоби масової інформації, випадкові розмови, з яких дізнавався про предмети своєї пристрасті. Відвідував пташині виставки в Києві, ось і нещодавно побував на одній з них, де поруч з голубами «експонували» й фазанів.
Нині «на майонтку» має чотири пари: золотих, королівських, срібних. А ще місцевих, які, до речі, водяться в лісах Поліської зони. Тим часом сліпучо-красиві птиці доволі невибагливі щодо харчування, залюбки поїдають подрібнене зерно, моркву, яку додає в раціон підопічних господар, мовляв, у складний весняний період потребують вітамінів. Самички, непримітні й сіренькі, на відміну від яскравих красенів-самців, мають непогану несучість.
- Та щоб отримати міцне потомство, - ділиться досвідом птахівник-любитель, - краще підкладати фазанячі яйця під курку. Саме з цією метою придбав пару бентамок, що мають славу довершених квочок для маленьких фазаненят».
Коли дивишся на цих міні-курок, мимоволі спадають на згадку народні казки: такі вони гарненькі та привабливі. До слова, живуть у парі, а півник - великий ревнивець і забіяка: варто лишень іншому підійти до його половинки, відразу ж кидається в бій, незважаючи на розміри суперників. А ще напрочуд голосистий.
Разючий контраст казковим півникам створюють велетні брами - кури м’ясної породи. Мало того, що вражають розмірами, ще й на ногах мають своєрідні «ласти» з пір’я, отож не гребуть, що дуже цінують господині-садівниці, не літають, як інші, тому огорожі заввишки з метр цілком досить. До пари їм і чималенькі кохінхіни. У вольєрі походжають гордовиті цесарки, їх залишилось лише двійко. Решту Михайло Коваль віддав у добрі руки. В окремій клітці нудяться півні бійцівської породи: жилуваті, довгошиї, з широкими грудьми й маленькими гребенями. «Характер у них хуліганистий, тільки й шукають, з ким би побитися», - посміхається чоловік, який опрацьовує спеціальну літературу, адже «вихованці» потребують не лише постійного, а й кваліфікованого досвіду.
Дякуючи гостинному господареві за цікаву екскурсію, принагідно поцікавились, чому обрав таке неординарне хобі. Відповідь вразила мудрістю і простотою: «Кожен обирає своє. Хтось пише вірші, а я ось прикипів душею до птахів». Вочевидь, у кожному з нас приховано, до часу, теплиться предковічний потяг пращурів до землі-годувальниці. І раптом виливається в красиве і корисне, як у Михайла Коваля.