До людей треба йти з гарним настроєм

У Тинному живуть гарні й працьовиті люди. Вони вчилися й вчаться донині, як жити, а то й виживати навіть у найнесприятливіші часи. Тож і не дивно, що тут будують нові оселі, закохуються, справляють весілля, народжують дітей. І, що дуже було приємно почути під час розмови від листоноші місцевого відділення зв’язку Лариси ШАПІРКО, село, хоч і має телевізори, любить читати як книжки, так і газету «Сарненські новини», особливо пенсіонери.
Чи зможемо в час високих технологій і масштабної комп’ютеризації уявити сьогодення без такої професії, як листоноша? Навряд чи. Адже без людини, яка доставляє нам кореспонденцію від ділових партнерів, родичів і рідних, повідомлення на одержання грошових переказів, посилок, листів і бандеролей, значно ускладнилося б наше життя в суспільстві. За 26 років роботи Лариса Шапірко добре освоїла непросту науку спілкування з людьми.
Відкритість у комунікації пояснює просто: до людей треба йти з гарним настроєм. Адже часто не знаєш, що готує тобі наступна зустріч. Звичайно, іноді трапляються й складні характери, але така вже робота: доводиться шукати підхід до кожного. Бо коли тебе люблять і поважають, то й працювати веселіше. Крім того, жива розмова декому просто необхідна, особливо пенсіонерам. Вони розповідають про своє життя, скаржаться на здоров’я, діляться успіхами. І якщо їх справді слухати, можна побачити, як їм на душі стає легше. Із молоддю все інакше: пошти їм надходить не так багато, та й удома їх застати важко: хтось навчається, інші працюють. Зверхнє ставлення в роботі листоноші недопустиме. Той, хто вважає інакше, на посаді довго не затримується. Тут дійсно люди, які цінують свою професію. Без перебільшення можна сказати - за покликом душі (попри невелику заробітну платню).
Серед тинненських поштарок Лариса Шапірко – одна з багатодітних мам, яка народила й виховує четверо дітей. Серед них два сини: Володимир і найменший Олександр, який здобуває професію муляра-штукатура у ВПУ № 22 міста Сарни, куди поступив після 11 класу. Донька Тетяна – учитель початкових класів (закінчила Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука). Уже встигла подарувати батькам трьох онуків, найстарший із яких пішов до школи. Галина обрала для навчання Рівненський кооперативний економіко-правовий коледж. Діти – найбільша радість для Лариси Яківни, яка виросла без батька. Ще з 5 класу в кожного з малечі була своя дільниця, де вони після школи розносили газети. Чоловік Валерій Леонідович раніше працював електромонтером в одній галузі з дружиною, а після скорочення вже 3 роки трудиться в місцевому сільськогосппідприємстві.
Жінка не приховує, що люди їх люблять, чекають і в будень, і у свято. Той пенсії дожидається, інший газет чи листа, а хтось, аби просто поспілкуватися, пожалітися чи поділитися радісною звісткою. Онуки ж виглядають, щоб бабуся з пенсії купила їм солодких «Гуліверів», а мамочки набирають у листоноші солодощів дітлахам, коли отримують «дитячі» гроші. Дехто замовляє товари поштою, а самотні старенькі просить щось купити. Найважчі дні – вівторок і четвер. За один раз треба рознести майже 500 екземплярів періодичної преси.
Зайшла мова й про осінню негоду, бездоріжжя та гумові чоботи. У більшості поштарок робота має свої особливості, але хоч би як відрізнялася вона, усіх листонош об’єднує одна професійна якість – позитивний погляд на світ, з яким, як вони самі кажуть, і ходиться легше.
Напередодні Всесвітнього дня пошти Лариса Шапірко й маленький, але дружний колектив відділення поштового зв’язку села Тинне щиро вітають усіх працівників галузі зі святом. Воно об’єднує людей різних професій: видавців, листонош, операторів, сортувальників – тих, чия благородна праця забезпечує одне з основних прав громадян – на отримання інформації. Тож прийміть сердечні привітання та найкращі побажання і від працівників редакції газети «Сарненські новини». Міцного здоров’я вам, щастя, професійного зростання, невичерпної енергії, творчих ідей і втілення їх у життя, натхнення та процвітання, нових великих задумів і звершень. А ще тісної співпраці, адже саме ви вчасно доставляєте «районку» читачам. Хай завжди зігріває вас тепло людської подяки за добрі справи, а праця множить добробут кожної родини працівників зв’язку.
Марія КУЗЬМИЧ.