Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Сьогодні в Україні та світі дуже популярні вишиванки, що порівнюються з європейським костюмом як святковий, патріотичний, культовий одяг українців.
Вишивані сорочки, блузи та сукні – наш національний атрибут. А за кордоном їх купують і носять ті, хто є уродженцем України або підтримує її в цей непростий час. Гаптують такий одяг талановиті майстрині, любов до життя в яких починається саме з вишивки. Їх білосніжні, помережені веселковими барвами полотна зачаровують усіх, хто бодай раз бачив ці витвори мистецтва. Щось є в них магічне. На Сарненщині проживає дуже багато рукодільниць, але таких, що володіють найсучаснішими методами вишивки, скажімо, в селах - одиниці. Галина КОМАР із Короста має у своєму доробку вишиті нитками та бісером ікони, сорочки чоловічі, блузки та сукні жіночі. За професією жінка педагог, а за покликанням – вишивальниця.
Галина Петрівна вчителює в місцевій ЗОШ І-ІІІ ст. уже 47 рік. Деякий час працювала заступником директора з виховної та навчальної роботи. Була класним керівником, випустила у світ не одне покоління односельців. Багато її учнів повернулися в рідну школу вчителювати, чим педагог щиро пишається. Її чоловік, нині, щоправда, покійний, теж працював у закладі освіти. Обрали вчительську стежку й сини Руслан і Анатолій, невістка: Тамара – педагог початкових класів, а Наталія - вихователь ДНЗ. Донечка Олена працює сімейним лікарем у Степанській лікарні, а зять Віктор трудиться там невропатологом. Ось така родина талантів. І всі тут вишивають, а найбільше – мама.
Гаптувати Галина Комар почала ще в ранньому дитинстві. Тоді, мабуть, чи не в кожній хаті займалися цим видом рукоділля. Якщо торкнутись життя та побуту українців у минулому, то це один із найстародавніших видів декоративно-прикладного мистецтва, упродовж століть вдосконалювався та дійшов до нас у вигляді чудових розмаїтих орнаментів і цікавих поєднань кольорів. Господині споконвіків прикрашали вишивкою одяг і предмети домашнього побуту. Так формувалися певні прийоми техніки ремесла, характери орнаментів і колорит. Старожили розповідають, що колись жінки були зобов'язані володіти мистецтвом вишивання й проводили багато часу за цим заняттям. Рушники, серветки, скатертини – їх стільки вигаптувала за життя Галина Комар, що, мабуть, можна було б створити міні-музей власних вишиванок. Із року в рік удосконалювала навики, почала вишивати ікони, що є справжньою окрасою будь-якої оселі. А віднедавна освоїла ще й бісероплетіння. Сукні, сорочки, ікони – красу її творінь не описати, а головне - має шанувальників серед мешканців Короста та Сарнещини в цілому. Галина Петрівна всім своїм дітям й онукам вишила сорочки й блузи. Багато подарувала рідним і друзям. Вигаптувала «Заповіт» Тараса Шевченка та портрет Кобзаря, який нині прикрашає місцеву одинадцятирічку.
Присвятила цій справі життя, понад 50 років гаптує на полотні барвисті орнаменти. Безумовно, вишивка – її доля. У творах майстрині стільки українського, не намилуєшся, в них присутня і її душа. Варто також згадати, що жінка дуже любить куховарити, найсмачнішими виходять національні страви. Що там говорити, їх завжди готує якось по-особливому, з душею, бо це – рідне.
Талановита, мудра, залюблена в Україну, її людей і життя, - усе це про Галину Комар. Такі, як вона, гордість Сарненщини, адже молоді та юні є в неї чому повчитися. І дуже добре, що ця талановита жінка присвятила підростаючому поколінню десятки років життя. Це її великий особистий здобуток.
Педагог і вишивальниця – два таланти, як два живильні джерела, що біжать з її серця. Вона живе і творить. Здавалося б, що дивного? А цінність у тому, що все, за що б узялася, робить у патріотичному дусі, з любов’ю до України.