Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Пічник. Ця професія прийшла до нас ще з сивої давнини, але з плином часу відживає своє, тому майстрів цієї справи залишилося мало.
Нині широкої популярності набули запозичені в близькому зарубіжжі новітні будівничі професії. Особливо ціняться будівельники, які вміють мурувати сучасні каміни. Такий вид опалення деякі українці спершу називали примхою «нових росіян» або атрибутом виключно фешенебельних заміських віл. Сьогодні ж їх будують навіть у квартирах. Героєм моєї розповіді є чоловік, який не лише майстерно кладе каміни, а й є справжнім фахівцем з будівництва печей, ще тих, які зараз називають радянськими, проте їх досі використовують у селах. А ще Олександр КАЛЮШИК талановитий різьбяр, спеціаліст з оздоблення приміщень декоративною шубою, надійний чоловік і турботливий тато для двох милих і здібних донечок.
Кажуть, доброго хазяїна видно по його господі, а все тому, що в нього завжди й усюди порядок. Уже при вході на подвір’я Олександра Григоровича нам впали в око сучасні дерев’яні ворота та паркан, що відгороджують будинок від вулиці. На перший погляд, ніби нічого особливого, але вражають, бо зроблені до ладу. І частково реконструйована на сучасний лад літня кухня, і дерев’яна альтанка для відпочинку влітку також дуже сподобались. Олександр Григорович не зазнається, але й не заперечує, що хоч би що взявся робити, завжди впорається. У кожній своїй справі він - майстер-самоучка. Десь побачив, хтось показав – ось і вся наука. Золоті руки, куди не глянь, все в його оселі зроблено ними. І того дня не сидів без діла - якраз мурував нову піч у літній кухні.
- Ще молодим освоїв цей фах, - ділиться Олександр Калюшик. – Колись викласти піч у новозбудованому будинку мені допомагав один старенький дідусь із Маслопущі, нині вже покійний. Але навики, що передав тоді, дуже знадобились у подальшому житті. Ще б пак: відтоді змурував Олександр Калюшик не мало не багато - понад 50 пічок, і не лише у своєму селі. Старанного майстра люди поважають за добру працю, тож хороша слава про стрільського пічника шириться краєм.
Та це далеко не єдине хобі Олександра Григоровича. У будинку є дуже багато дерев’яних, прикрашених декоративним різьбленням речей: вазонні підставки, карнизи, рамки для дзеркал… А комоди, полиці для телевізора не відрізниш від тих, що продають у меблевих магазинах, настільки майстерно виготовлені та оздоблені.
- Працювати з лісовою сировиною тяжко, але приємно, - зауважив дерев’яних справ майстер. – Це надто копітка праця, з різноманітними тонкощами, певними вимогами, але коли виріб готовий, приємно милує око. Різьблення – особливе мистецтво. Якщо ту чи іншу річ виконаєш дійсно професійно, ніхто байдужим не залишиться, замовлятимуть для себе та близьких.
Так було і є в Олександра Калюшика, адже свої творчі навики чоловік удосконалює, тому й витвори мистецтва щоразу все кращі. До речі, для місцевого дитсадка виготовив з дерева казкові персонажі, з якими дітвора охоче бавиться. А керівництво закладу щиро дякує за спонсорську допомогу. Варто згадати, що тут працює прачкою його рідна сестра, яка також має хист до малювання. Жінка власноруч розфарбувала у навчальних кімнатах стіни, красиво відтворивши героїв мультфільмів.
А чим іще славний Олександр Калюшик? Декоративна шуба на будинку, де живе з сім’єю, – теж його робота. А ще вже майже 25 років працює охоронцем на Сарненській залізниці. Та найбільше чоловік пишається своєю сім’єю: дружиною Валентиною Йосипівною, яка трудиться в готелі «Случ» адміністратором, та донечками Іринкою, яка захоплюється малюванням, і Мариною – талановитою вишивальницею та в’язальницею. Рідні люди підтримують у всіх починаннях. Мабуть, у цьому й криється великий секрет успіху та багатогранного таланту чоловіка. Бо коли тебе підтримують, надихають, підкорювати вершини набагато легше.