Опубліковано Світлана Ляшко
Автор фото Едуард Колядич.
Справжнє свято гармоністів відбулося нещодавно в клубі села Глушиця. Ідею його проведення запропонували працівники культурно-дозвіллєвого комплексу Люхчанської сільської ради, а підтримав їх сільський голова Олександр Сосюк.
І воно вдалося на славу. У заході взяли участь талановиті митці, які по-справжньому люблять народну пісню, рідний край, тут живуть, працюють. І хоча мелодія гармонії більш близька й зрозуміла для людей старшого покоління, в переповненому клубі було багато молоді. Всі з нетерпінням чекали винуватців дійства. Ведуча Юлія Никончук запросила їх у зал. І розпочалося свято музики. Гармоні в сільській місцевості колись була відведена особлива роль. Вона звучала скрізь: на весіллях, іменинах, проводах в армію, різних святах. Саме тому гармонь викликає в серцях багатьох особливий щем. І хоча цьогоріч народній улюблениці виповнюється 190 років, та, попри поважний вік, вона так само радує нас чарівними варіаціями у виконанні музикантів, закоханих в її прекрасні звуки.
Першим свою майстерність продемонстрував землякам Святослав Купчишин. Родом музикант із Володимирецького району. Та доля звела з чорноокою дівчиною Вірою з с. Дубки, що на території Люхчанської сільської ради. Одружився й залишився тут назавжди. А до звуків улюбленого інструмента Святослав Сергійович звик з дитинства. Адже два старших брати грали на гармошці, їх запрошували на різноманітні дійства. Йому ж поки що довіряли тільки бубен. Та хлопець пильно слідкував за грою братів, вчився, і таки став гармоністом. Був учасником художньої самодіяльності Люхчанського будинку культури. Має Святослав Купчишин ще одне захоплення. Довгий час люди, проходячи повз його господу, милувалися славними птахами – павичами. На жаль, нині їх немає, зате на подвір’ї доброго господаря оселилися понад 20 порід голубів, 10 – гусей, курей, індиків і качок.
Ще не стихли останні акорди гармоні в руках Святослава Купчишина, як глядачі щирими оплесками нагородили музиканта. Ведуча ж повела мову про іншого талановитого гармоніста, колекціонера, а ще справжнього майстра годинникових справ – Василя Дебелого. Серед предметів старовини, зібраних Василем Федоровичем, є годинник минулого століття, який і нині показує час. Дід Василя Федоровича, Роман Євгенійович, - учасник бойових дій російсько-японської війни 1905 року. В сімейному архіві зберігається його медаль. Саме діда й згадують як першого гармоніста в селі. В нього малий Василько перейняв уміння, успадкувавши неабиякий талант музиканта. Свою першу, дитячу гармошку придбав за кошти, які йому платили за те, що пас череду. А за наколядовані на Різдво гроші купив уже справжню гармонь. Спочатку грав для молоді, а потім його почали запрошувати на весілля.
Старожили пам’ятають, що раніше без гармоніста не обходилась жодна подія в селі. Перед хорошим музикантом навіть люди старшого покоління знімали шапки, а з гулянки він зазвичай проводжав першу красуню. А коли в сім’ї всі володіють хистом? Тоді й виникають троїсті музики. Як-от родина Набухотних. Унікальна вона тим, що всі семеро дітей опанували гру на гармошці. Покійний голова сім’ї Володимир Васильович - перший гармоніст фольклорно-етнографічного колективу «Троян». Син Яків за покликом душі залюбки продовжив справу батька і є теперішнім гармоністом колективу, його рідний брат Валентин, який у дитинстві хоча й отримував ложкою по пальцях від батька за неправильно взяті ноти, все ж не покинув хобі. Василина Яківна разом із чоловіком також була учасницею «Трояна». Лідія працює в дитячому садочку «Малятко». Щиру й веселу жінку люблять вихованці та колектив. Щойно в с. Глушиця звели храм - пішла в хористи. Грає Лідія й на гармошці. Правнуку Василини Яківни Богданчику 3,5 року. Дідусь уже давно подарував йому справжню гармонь, адже всі твердо переконані, що хлопчик стане гарним продовжувачем сімейної традиції.
Ольга Заєць, ще навчаючись у Сарненській ЗОШ № 2, без відома батьків вступила в дитячу музичну школу на клас піаніно. Через рік уже би й покинула заняття, та мама не дозволила. Далі було навчання в Сарненському педколеджі та РДГУ, а працювати приїхала в Люхчу, рідне село мами та бабусі Галини, яка є учасницею «Трояна» з перших його днів. І в руках талановитої дівчини вже не гармошка, а акордеон – більш удосконалений інструмент. Віртуозно, професійно грає на акордеоні й Андрій Левчак. Працює він нині економістом у Стрільському споживчому товаристві, та його душа сповнена любові до музики. Тож закінчив не тільки факультет міжнародних відносин і бізнесу Рівненського інституту слов’янознавства, а й Рівненське музичне училище по класу акордеон. Майже три роки викладав у Сарненській музичній школі, згодом вів уроки музики в Люхчанській ЗОШ. Втіленню своєї мрії завдячує татові Івану Григоровичу, який пильно стежив за розвитком хлопчика. Саме він побачив, як п’ятирічний Андрійко будував із книжок та інших підручних матеріалів піаніно й зробив усе, аби син здобув музичну освіту.
«Співати в Україні вміли завжди. До самозабуття, голосисто, з приспівками та примовками. Співали поодинці, хором, в радості й у горі. А не було голосу, співали серцем, приспівували. Та наймиліше було слухати, коли відбувалося це під супровід музичного інструмента», - веде мову Юлія Никончук і представила наймолодшу учасницю фестивалю «Грай, гармонь» Ірину Жилко. Ще маленькою дівчинкою вона закохалася у звуки баяна й вирішила пізнати всі таємниці його звучання. Тож коли постало питання у виборі професії, не вагаючись вступила в Дубенський коледж культури й мистецтв. І нині Ірина є постійним учасником художньої самодіяльності при сільському клубі с. Глушиця. Порадував грою і Леонід Костюк, який свого часу працював художнім керівником Люхчанського будинку культури, а нині ще й оселився в с. Дубки, де звів для родини просторий будинок.
Мелодії гармоні, акордеона - цих прекрасних інструментів – лилися в зал, знайшовши відгук у найпотаємніших куточках душі кожного, хто прийшов того дня на фестиваль «Грай, гармонь». І коли на сцену вийшов Леонід Мартинюк, гість із Карпилівки, й заграв улюблену мелодію жителів навколишніх сіл, глядачі дружно пішли в танок. А ще порадували присутніх своїми виступами Тереза Круглик, гурти «Молодиці із Глушиці» й «Оберіг», художній керівник Люхчанського БК Олена Свиридон.
Сільський голова Олександр Сосюк щиро подякував місцевим гармоністам за участь у мистецькому святі, вручив подарунки на згадку. Теплі слова сказав і спонсору Олександрові Римарчуку та всім мешканцям ради, які прийшли на захід, щирими оплесками підтримали талановитих односельців.