Опубліковано Зоя Тимцунік
Автор фото Василь Сосюк.
студентка групи А-42 педагогічного коледжу РДГУ Марина Гречка
Вона таки вродлива. Навіть більше - сонцесяйна. Поруч з нею хочеться бути, на неї хочеться дивитися, з нею хочеться розмовляти. Бо випромінює спокусно–таємниче внутрішнє сяйво. І якби взяла участь у конкурсі красунь, то неодмінно отримала б приз глядацьких симпатій. Проте доброзичлива та весела юнка взялася торувати мамину стежину – вирішила стати вчителем.
Певно, приклад мами надихнув стати схожою на неї, цікавлюся в майбутньої вчительки початкових класів і керівника гуртка комп’ютерної підготовки.
- Дійсно, не з чуток знаю про нелегкий труд освітянина. Мама, Валентина Петрівна, навчає школярів географії та малюванню. Отож на столі завжди лежать учнівські зошити, які вона перевіряє. Та це мене не відлякало, а навпаки – заохотило опанувати професію. Адже в моїх очах учитель – це сама досконалість, яка передає знання від минулих поколінь наступним, від предків – нащадкам. Саме в таких педагогів мені пощастило навчатися в Полянській ЗОШ на Березнівщині (я звідти родом), саме вони прищепили мені любов до історії, української мови та літератури, фізики, а ще – самоосвіти та вдосконалення.
Доводиться вірити: володіє літературною українською мовою, добре обізнана з творчістю Ліни Костенко та Лесі Українки, блискуче декламує вірші. Проте з притаманною їй скромністю запевняє, що це заслуга шкільних учителів і викладачів педколеджу. Які, за її словами, - ідеал, вартий наслідування. Вони змінили світогляд юної студентки, змусили відчути значущість і відповідальність обраної професії. Це насамперед викладач філософії та історії Галина Горкуненко, педагогіки – Людмила Костюкевич, історії педагогіки – Петро Горкуненко, куратор Валентина Колісниченко, керівник літературної студії «Первоцвіт» Олена Левшунова, яка до кожного учасника об’єднання любителів слова знаходить індивідуальний підхід, створює творчу атмосферу, запалює вогник натхнення. І ось результат наполегливої праці наставника та студента – Марина Гречка має власну збірочку «Думка не одна серйозно й жартома», в якій виклала свої думки про рідну мову, у веселій формі обіграла слова–пароніми, дотепно покепкувала зі школярки Орисі в гуморесці «Сон» тощо. Крім цього, творчий доробок юної шанувальниці віршованого слова вміщений в альманахах педколеджу «З усіма на самоті» та «Щира розмова про нашу мову».
У січні–лютому обдарована дівчина проходитиме навчальну практику на батьківщині, у Березному. Та сучасними дітьми її не налякаєш, адже має трьох молодших братиків і сестричку, тож вивчила до тонкощів поведінку дошкільнят і школярів молодшого віку. Вочевидь, саме тому й мріяла в дитинстві стати юристом або журналістом. І недарма. Нині цю мрію втілює в життя: опановує премудрощі юриспруденції в столичній Академії внутрішніх справ України. Бо за час навчання в педагогічному коледжі вона трансформувалася в бажання працювати з проблемними дітьми, допомагати їм позбутися шкідливих звичок, будувати відносини з навколишнім світом тощо. Безперечно, це їй під силу, бо, окрім міцних знань і всебічних інтересів, має доброзичливу та терплячу натуру, а це, погодьтеся, риси справжнього педагога.