Опубліковано СН
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці…
Ці поетичні рядки Ліни Костенко, яку не можна не любити, вчитель Сарненського НВК «Школа-колегіум» імені Т.Г. Шевченка Тетяна Стороженко згадує щоразу в тяжкі хвилини свого життя. Вона – донька, яка шанує своїх батьків і вдячна їм за подароване життя. Магда Миколаївна трудилася медичною сестрою ДЗ «Вузлова лікарня станції Сарни ДТГО «Львівська залізниця», Анатолій Іванович – робітником заводу ВАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій». Нині подружжя Литвиненків продовжує підтримувати Тетяну, живуть усі разом.
Найбільшим і єдиним надбанням, що лишилося після невдалого шлюбу, молода жінка вважає сина - семикласника Сашка. Хлопець – мамина гордість. Він дуже гарно малює й обожнює свого кумира Людмилу Ромашко, в студії якої навчається вже не перший рік і мріє стати архітектором. Підліток також пишається мамою, яка впродовж двох днів змагалася серед 20 освітян краю за звання «Учитель року-2013».
До цього було два з половиною місяці підготовки. Якщо раніше в неї не завжди вистачало часу переглянути методичні фахові новинки, то за цей період передивилась усе, що могла, - різні видання відомих професорів у галузі викладання російської мови. Саме в цій номінації Тетяна Анатоліївна стала переможцем попереднього етапу, який відбувся в районі серед учителів навчального предмету.
З-поміж 20 учасників з різних районів, за результатами оглядів теоретичних матеріалів і відеороликів, педагог увійшла спочатку у вісімку кращих. Згодом для кожного з претендентів у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти організували випробування на кшталт екзамену з методики викладання предмету й презентації власного досвіду. Після чого їх залишилося четверо.
Усі, хто встиг ближче познайомитись із Тетяною Стороженко, були переконані, що вона вийде у фінал і представлятиме Рівненщину в Україні. Адже впродовж майже 10 років навчає дітей російській мові в навчальному закладі нового типу як предмету, а не факультативно. В неї прекрасна вимова, без акценту. Як розповіла згодом, завдячуючи власному вчителю, закоханому у свою справу, Ользі Старовецькій, що навчила мові не одне покоління випускників Сарненської № 4 ЗОШ І-ІІІ ступенів. Цей навчальний заклад закінчила й Тетяна, згодом тут працювала вожатою й навчалась у Рівненському педагогічному інституті ім. Мануїльського за спеціальністю російська мова й література. Ольга Володимирівна стала її талісманом і путівником, готувала до вступу у вищий навчальний заклад. І Тетяна Стороженко жодного разу не пошкодувала, що обрала цю професію.
В області сарненського педагога оцінювали за організацію та проведення відкритого уроку. Це був справжній майстер-клас, сказали згодом не лише завідувач і методист КНМУ «Сарненський районний методичний кабінет» Сарненської районної ради Тамара Яромчик і Світлана Гаврилюк, а й колеги-конкурсанти з сусідніх районів. І це зважаючи на те, що вчитель зовсім не публічна людина й участь у конкурсі коштувала їй немало зусиль і хвилювань. Не зрозуміє той, хто жодного разу не пробував довести, в першу чергу собі, що вартий чогось більшого. Тепер Тетяна Анатоліївна «підставить руки під кожного, хто зголоситься на подібний крок». Вдячна дирекції свого закладу, друзям-колегам, які поряд із нею працюють, Тамарі Яромчик і Світлані Гаврилюк, своїй родині за поміч. Вони всі плакали, коли її ім’я не назвали серед фіналістів. А в неї ні до кого не було жодних претензій…
Педагогічне кредо Тетяни Стороженко: «Скажи мені – і я забуду, покажи – запам’ятаю, дай діяти самому – і я навчуся». Так говорить китайська мудрість. Для неї вчитель російської словесності – не тільки сполучення простих слів, скоріше – творчість і труд, котрі переплітаються воєдино, й рідко хто зможе визначити грань їх розмежування. Багатство мови Пушкіна, лірика Єсеніна, рішучість Маяковського та мудрість Толстого – усе іскриться, сіяє, й іскрами їхніх слів потрібно не тільки вразити учня, а й запалити його бажання пізнавати. Тому робота мовника – віковічний пошук себе, стежки до дітей, їх сердець.
А що може в цьому допомогти? На думку Тетяни Анатоліївни, - любов… Тільки тоді учні полюблять предмет, коли його любить учитель. Лише тоді з іскорками в очах вони вслухатимуться в кожне слово, коли воно народиться в душі, як улюблене дитя. Ця любов керує кожним, хто шукає щось нове, прийшовши сіяти в дитячі душі знання.
Її вихованці добре знають, що російська є не лише головною державною мовою Росії, вона належить до групи східнослов'янських мов і є найбільше розповсюдженою зі слов’янських, однією з найпоширеніших мов світу. А щодо кількості мовців посідає восьме місце після китайської, англійської, гінді, бенгальської, арабської, португальської та іспанської. Російська є однією з шести офіційних мов ООН.
Багато хто, маючи мрію, ніколи не втілить її в життя через нерішучість або лінощі. А професія вчителя потребує постійної роботи над собою, самоосвіти, іноді навіть самозречення. Немає шаблонів, стандартів, і кожен урок – новий епізод великої епохи, котру Тетяна Стороженко пише вже 18 літ, і весь час по-новому.
Слова її педагогічного кредо визначають стиль роботи: навчити слухати, бачити, та головне – діяти. Бо саме діюча людина, а не просто знаюча, найбільше готова до труднощів і життєвих перешкод. Тому уроки навчають не тільки мові, а й життєвій мудрості. В такі моменти відчуває важливість своєї справи й велике задоволення, що чиясь маленька душа зігріта любов’ю, а думки почуті й не залишилися без уваги.
Бути вчителем нелегко. Але труднощі гартують, і чим більший професійний досвід здобуває педагог, тим чіткіше розуміє: це її покликання, наснага та творчість, котрі породжують любов.
Марія КУЗЬМИЧ.