Опубліковано СН
Фото Василя Сосюка.
Тезка Президента України працює адвокатом і ніколи не користується своїм відомим ім’ям для кар’єри чи іншої вигоди.
Зустрівшись з ним у затишному офісі, що в центрі Дубровиці, найперше запитав, чи дійсно доводиться йому глава держави родичем? Чоловік усміхнувся й відразу ж відповів:
- Чесно кажучи, глибоко у свій родовід не вникав, однак цілком можливо, що по лінії батька-діда, корені яких на Сумщині, ми є віддаленими родичами. Утім, мені й на думку не спадало афішувати цей факт чи використовувати для кар’єрного росту. Правда, у власній юридичній практиці були випадки, коли на суді, почувши ім’я адвоката, поважні колеги й пересічні громадяни здивовано повертали голову в мій бік з німим запитанням: невже рідня Віктору Андрійовичу?
У біографії дубровицького юриста схожого з життєвим шляхом найвідомішого тезки можна знайти небагато. Віктор Ющенко народився в селищі міського типу Поліське на Київщині 49 років тому. Дитинство провів у місті Овруч Житомирської області, куди невдовзі переїхала сім’я на постійне проживання. Батько трудився на залізничній станції оглядачем вагонів, мати – в управлінні газового господарства обліковцем. Дід по батьківській лінії Володимир Ющенко був комуністом, очолював ра-йон, з перших днів Великої Вітчизняної війни воював на фронті, командував полком, зустрів Перемогу в Німеччині за річкою Одер, яку перед тим форсував під ураганним вогнем противника. Його сім’я евакуювалась у Казахстан, а будинок уцілів тільки тому, що там поселився есесівець. Потім виявилось, що родина Ющенків у складеному окупантами списку на знищення стояла першою…
Внук згадує, що в діда-фронтовика налічувалось більше десятка орденів і медалей за славний воєнний шлях. І дід по матері рядовий Василь Керп теж героїчно боронив рідну землю рядовим солдатом: фронтовими дорогами дійшов аж до Берліна, повернувся додому повним кавалером орденів Слави. Тож обидві гілки роду Віктора Ющенка звитяжні, а виховання хлопця в робітничій сім’ї, захоплення спортом, працелюбність сприяли формуванню цілеспрямованої, патріотичної, наполегливої особистості. Не дивно, що після закінчення школи юнак вирішив прямувати стежкою захисника Вітчизни, поступив у Львівське вище військово-політичне училище, пройшовши величезний конкурсний відбір й успішно витримавши складні іспити.
Курсант Ющенко не тільки добре вчився, а й продовжив активно займатись легкою атлетикою, виступав на численних змаганнях, став майстром спорту з офіцерського багатоборства. Отримавши диплом і звання лейтенанта, поїхав служити в Забайкальський військовий округ. Потім перевели в групу радянських військ у Німеччині, а через декілька років – у Росію, на посаду замполіта навчального батальйону Саратовського льотного училища.
На початку 90-х років, коли СРСР розпався на окремі незалежні республіки, училище розформували, а капітан Віктор Ющенко звільнився в запас. Повернувся в Україну, на батьківщину дружини – в Дубровицю. Тут працював у райвідділі міліції, паралельно здобув другу вищу освіту в Харківській національній юридичній академії. Згодом трудився в податковій інспекції. Отож чималий досвід служби, роботи в державних установах знадобився, коли розпочав адвокатську практику. Адже знання тонкощів реального життя сприяють пошуку шляхів встановлення справедливості, плідній діяльності з правового захисту людей.
Віктор Ющенко впевнений, що однією з вагомих причин злочинності є прірва між бідними й багатими в суспільстві, ігнорування загальнолюдськими цінностями. Не без хвилювання говорить про недоліки виховання юні:
- Чому стає звичним відпочинок молоді за пляшкою алкоголю в корчмах чи кафе, де вона допізна «відривається», а бібліотеки, будинки культури в цей час пустують? Звідки з’явилось стільки безробітних, бідних, знедолених українців? Хіба можна оце все порівняти з тим, що було в радянські часи: безкоштовні осві-та, медичне обслуговування, гарантоване працевлаштування випускників вузів? Вважаю, розбудова держави без цих основ соціального захисту неможлива. Ми повинні взяти з минулого все краще, дати кожному молодому громадянину перспективу в житті, як це давно здійснили в розвинутих європейських країнах.
У повсякденній роботі, під час ведення судових справ, консультацій з правових питань, адвокат, як ніхто інший, бачить болючі проблеми як окремих громадян, так і суспільства в цілому. Віктор Ющенко високопрофесійно захищає інтереси людей, тому неодноразово вони звертались до Спілки адвокатів з проханням відзначити нагородою його успішну роботу. До відомого адвоката їдуть за допомогою з різних населених пунктів Дубровиччини й навіть з інших районів. Серед його вдячних підопічних були й ветерани, інваліди, нужденні, в кого ледве вистачає коштів на існування, не говорячи вже про юридичні послуги.
Розуміння системних змін у суспільстві на краще спонукало Віктора Ющенка не стояти осторонь політичного життя в районі. Він був одним з організаторів місцевого осередку Соціал-демократичної партії. У 1998 році балотувався на виборах у Верховну Раду України. Нині уважно слідкує за виборчими перегонами на пост глави держави. Схвалює зусилля свого тезки-Президента, направлені на виховання патріотизму серед юні, гордості за велике історичне минуле народу. І, мабуть, та віра в силу духу народу, здатність нації до прогресу й змін суспільного устрою на краще є спільною рисою обох Вікторів Ющенків, як і всіх свідомих українців. Це підтвердила, зокрема, й відповідь на запитання про голосування на виборах нового Президента України. Адвокат сказав: «Безумовно, ходив на виборчу дільницю і віддав голос за світле майбутнє держави!».
Анатолій Петрук.