Наймолодші жителі Тинного - двійнята

Незадовго до Нового 2010 року в найбільшому селі району дружна сім’я Ольги та Валерія Котків поповнилась хлопчиками-двійнятами. Отож подружжя ростить уже дев’ятьох дітей.

Між іншим, 33-річна матір-героїня має стільки ж старших братів і сестер.Добротна оселя Котків зустріла нас чистотою й порядком: відчувається, що господиня вміє навести лад і змалку привчає до цього діток. Привітно усміхнулась, почувши мету візиту, провела до дитячої кімнати, взяла на руки обох немовлят. Ольга Пилипівна каже, що назвали їх Дмитром і Давидом. Старші діти допомагають глядіти менших. У сім’ї нині шість хлопчиків і троє дівчаток. Четверо вже школярі, ще одна ходить у підготовчий клас. А головне – слухняні, працьовиті, тож мати кожним із них задоволена, а поповнення в родині сприйняли як радісну подію.Ольга Коток родом із села Яцьковичі сусіднього Березнівського району. Познайомилась з майбутнім чоловіком, коли приїжджала на гостини до брата й сестри, які теж знайшли в Тинному свою долю, створили тут сім’ї. Ольга відвідувала зібрання християн віри євангельської. І коли Валерій запропонував їй руку та серце, теж долучився до громади ХВЄ. Чоловік після закінчення ПТУ працював на фермі в місцевому СГПП «Случ». Жили молодята з батьками чоловіка Юхимією та Олександром Котками, які теж трудились у колективному господарстві з молодих літ аж до пенсії, виростили четверо дітей. Згодом з їх допомогою придбали недобудовану хату, довели її до пуття, справили новосілля.
- В юності мріяла стати лікарем, аби рятувати людей від недуг, - згадує Ольга Пилипівна. – Після закінчення школи поступала в медичне училище, та не судилося носити білий халат. Хоча вчилася в школі старанно, але студенткою не стала. А через рік вийшла заміж і всю себе присвятила сім’ї. Чоловік хороший, надійний, роботящий. Думаю, що саме в цьому основа жіночого щастя.
До слова, і батьки Ольги – Пилип і Галина Боровці – виховали, виростили десять синів і дочок. Троє з них живуть у рідному селі, мають свої родини, двоє – в Тинному, а ще одна – в Сумській області. Сестра Тетяна знайшла своє щастя аж у Німеччині. Вподобав її юнак, який приїхав в Україну з гуманітарною місією. Якось Ольга побувала в гостях у сестри, подивувалась, як заможно живуть тамтешні люди, і як дбають про соціальний захист кожного, зокрема дітей.
- А чому саме так назвали двійняток: Дмитро й Давид? – запитую в матері-героїні.
- Мені подобаються не «тверді» імена, а особливо ті, що зустрічаються в біблійних оповідях, - каже Ольга Коток. – По-моєму, гарно й водночас змістовно звучать ймення Рувим, Суламіта, Давид… Вони нагадують про християнську віру, духовність – те, без чого не уявляю щасливого майбутнього для своїх дітей.
- Що хотіли б побажати матерям, дітям, усім землякам у ці святкові дні Нового року й Різдва Христового?
- Достойного благополучного майбутнього нашим дітям. З ними і ми, матері, порадіємо. Щоб ішли по життю з вірою в серці, Божим благословенням, слухали батьків і брали з них приклад.

Анатолій ПЕТРУК.