Опубліковано СН
- так любовно називають Станіслава Терещенко, Ганна Желудок, Надія Прокопенко та й не тільки вони, а, напевно, всі сарненці, яких обслуговує соціальний працівник з обслуговування одиноких інвалідів, непрацездатних громадян координаційного територіального центру, Марину Новоселецьку.
Адже має ця жінка не лише роботящі невтомні руки, а й щиру, добру душу та невгамовне серце, які зігрівають стареньких і немічних. Цьогоріч їх у неї тринадцять. Та встигає і на Подольську вулицю, де мешкає Станіслава, на Бєлгородську, де Ганна, до Надії – на 8 Березня…
Здавалось би, де бере сили ця миловидна, приємна та скромна трудівниця, яка ніколи не гналася за славою, визнанням. Щиро зізнається: «Кожна для мене, наче моя мама…». Що ще додати? Тож і поспішає до них не два рази на тиждень, як передбачено робочим графі-ком, а й частіше, за їх телефонним дзвінком, незважаючи на погодні умови, вечір чи світанок. «Кожна ж одна-однісінька у квартирі – як відмовити? А до всього, у більшості вони мають інвалідність», - додає співчутливо.
Коли запитала, як потрапила на роботу в координаційний центр соціального обслуговування малозабезпечених верств населення, відповіла, що порадив його колишній директор Борис Лесик. Вона працювала позмінно формувальницею на хлібозаводі. Саме підросли синочки-близнюки, обом до школи, у перший клас, як з ними? От і підійшла ця робота з необмеженими часом. Охоче пригадує, як з Борисом Михайловичем вперше обійшли виділену їй дільницю, як знайомилася зі своїми підопічними Надією Батаревич, Зоєю Матвеєвою, Ніною Голенковською… Декого вже й немає, нові прізвища в списку, нові адреси.
Чи не шкодує за неспокійні будні? Ні! Але… Але вже подеколи стомлюється. Як-не-як, а майже 20 років, так би мовити, в бігах. Із Залізничної вулиці на Котляревського, а тоді Лисенка, Леонтовича, Кузнецова…
Гарно відзивається про ветерана колективу і керівництво: «Марина Новоселецька - переконливий приклад доброти, чесності, чуйності й невтомності. Вона зігріває своїм теплом самотню старість тих, хто кращі роки свого життя віддав для держави, її благополуччя».
Раїса Бричкова.