Заняття спортом сили додають

Напевно, ніколи не перестану захоплюватись силою волі, терпінням й оптимізмом вихованців заслуженого тренера України Олександра Фесовця та його колеги -директора фізкультурно-спортивного клубу «Повір у себе» Олександра Цицюри. Вони воістину першовідкривачі! Мудрі, наполегливі й терплячі у своїх пошуках, стараннях повернути віру, впевненість у собі тим, кого, на жаль, обділила доля.

Донедавна, будемо відверті, замовчували про них, ніби не помічали.
Серед них і 46-річний Михайло Наливайко з віддаленого села Кричильськ, його не лякають ні кілометри, ні труднощі в ходьбі, ні…
Не пощастило хлопцеві від дня народження. Всіх діток матуся народила здоровими, а в процесі появи Мишка на світ сталося щось непередбачуване з ніжками. Симпатичний чорнявий синок ріс здоровеньким, хіба що важко було ходити. Однак хлопчик цього ніби не помічав. Звичайно, журливо-заздрісно поглядав на ровесників, які ганяли у футбол, волейбол.
Багатодітна родина Наливайків любляче опікувала братика, який, як кажуть, був сімейним улюбленцем. Слухняний, роботящий, хоч би за що брався, як мовиться, усе горіло в руках. Особливо любив поратися біля статку. Найбільше хвилювали кури. Придивлявся, чому це вони гинуть? Задумувався не раз. Мишкові страшенно хотілося дізнатися причину.
Ці думки не полишали, коли навчався вже в старших класах Кричильської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після її закінчення хлопець зі старшим братом Василем повіз документи в Миргородський зооветтехнікум, що на Полтавщині. Вдало склав вступні іспити й з першої спроби став студентом навчального закладу. Вибір схвалив старший брат. А ще великий вплив на мрію та її здійснення для юного лікаря мав земляк, директор ветбаклабораторії Віктор Новак. Його син Анатолій, до речі, теж пішов стежкою батька, закінчив інститут, працює за фахом і користується повагою серед відвідувачів.
Навчався Михайло з великою цікавістю й старанністю. І дізнався-таки, чому гинули кури. Птаству вкорочує віку геморалгічна хвороба. А як захопили епізоотологія, фармакологія, анатомія, терапія! Паралельно охоче займався спортом, підскакував на турнік і підтягувався…
Зі спеціальністю «Ветеринарія широкого профілю» задоволеним і щасливим залишав стіни навчального закладу. Турбувала хіба що проблема з ногами, що не покидала ні на хвилину. Поїхав до спеціального Київського науково-дослідного інституту. Добився до відомого професора Меженіної з проханням, чи можна щось зробити, аби стати на ноги. Вона уважно вислухала, обстежила і винесла несподівано неочікуваний вердикт: у випадку з Наливайком ДЦП операція бажаного результату не дасть…
- Що ж, їду додому! – мало не зі сльозами на очах мовив хлопець.
- Як? – здивувалась досвідчений науковець. - А робота?
- Та чомусь тут у мене не складається, - зізнався хлопець.
Защеміло, мабуть, у неї серце за відчайдушного поліщука. Взяла слухавку, набрала потрібний їй номер – і диво: випускника Миргородського зооветтехнікуму охоче чекають в одному з найбільших радгоспів Чорнухівського району Полтавської області! Керівництво радгоспу ім. Петровського радо зустріло молодого спеціаліста. Доручили йому 400 голів молочного, 1200 – відгодівельного стада, 3000 овець, 1000 свиней, 5000 гусей. Статок солідний, і зарплатня відповідна. І працював Михайло з віддачею, траплялось, і вдень, і вночі. І довів, що недаремно довірили. Не раз уночі доводилося рятувати під час опоросу свиноматок, корівок синтементальської породи. Досі пам’ятає найперший випадок, коли відбирав плаценту в корівки-первістки…
Не відпускали хлопця, коли повідомив, що хоче додому. Віктор Новак і тут зіграв певну роль. Запевнив, що в райветлабораторії є вільне місце. І попри всі умови в радгоспі: газ, воду, новий будинок - вирушив у рідне село.
- Для мене Віктор Новак залишився і високо класним спеціалістом, і людиною з великої літери, - зі щирою шаною та гордістю говорить Михайло, який нині відповідає за бактеріологію у ветбаклабораторії.
До слова, Михайло Наливайко користується повагою й авторитетом як серед колег колективу, керівництва, так і відвідувачів. Урівноважений, старанний і добросовісний завжди йде назустріч усім, хто звертається до нього з проханням зробити відповідні аналізи, приміром, молока, ковбаси, м’яса й т.д.
А з фізкультурно-спортивним клубом «Повір у себе» звів випадок. Першим його в місті якось побачив заслужений тренер України Олександр Фесовець, але загубив слід… Михайло Наливайко десь зник. А вдруге доля звела Олександра з чоловіком на подвір’ї райветбаклабораторії, куди привіз свого чотириногого друга - вівчарку. Зрадів знайомству й запросив до ФСК.
Показав пробну вправу з пауерліфтингу, яку Михайло виконав із легкістю. Охоче почав тренуватись, а через три місяці взяв участь у перших обласних змаганнях…
Ліг на поміст, упевнено вижав 90 кг, за другою спробою – 95, за третьою – 100. І це при власній вазі 67,5 кг. Одразу другий дорослий спортивний розряд! Це перша перемога. Чудовий стимул для подальших тренувань. Невдовзі виконав перший спортивний розряд, Наливайко постійно в першій трійці суперництва на відкритому Кубку області, - із задоволенням розповідає Олександр. - А весною 2005 року його зарахували до збірної області, яка захищала честь Рівненщини на чемпіонаті України, що проходив у Дніпропетровську. Спортсмен повернувся звідти з третім місцем.
У 2011 році - участь у престижних змаганнях. Хоч щороку зростає конкуренція, але привіз срібл з ХІ спортивних ігор, приурочених до Дня фізкультури й спорту, із золотом – із відкритого Кубка Рівненщини з пауерліфтингу.
- Михайло Наливайко не тільки захищає спортивну честь ФСК з пауерліфтингу, - зазначає Олександр Фесовець, - а й ФСК області з легкої атлетики, зокрема штовхання ядра, армрестлінгу.
Вдалий старт і фініш у 2004, 2005 роках зі згадуваних видів спорту на чергових ХІІ спортивних іграх, присвячених Дню фізкультури й спорту та відкритому чемпіонаті Рівненщини з пауерліфтингу. У наступному році з армспорту Михайлові не було рівних на Спартакіаді серед суперників у програмі ХІІІ спортивних ігор. Того року проходив і турнір пам’яті заслуженого тренера України з цього виду спорту Бориса Родзяна. На ньому земляк знову ж таки на першому місці. І так щороку перспективний, вольовий спортсмен захищає честь ФСК у двох-трьох змаганнях обласного рівня, всеукраїнських поєдинках. Стабільно показує найкращі результати. І цілком закономірно, що невдовзі йому присвоїли почесне звання кандидата в майстри спорту. Його всіляко підтримують обидва Олександри, друзі.
З кожним роком розширюється географія відкритого Кубка Рівненської області з пауерліфтингу серед спортсменів з порушеннями опорно-рухового апарату й вадами зору, присвяченого пам’яті Бориса Родзяка. Торік, скажімо, до вже добре знайомих суперників із Волинської, Тернопільської, Житомирської, Львівської, Закарпатської областей приєдналися бажаючі з Хмельницької та Чернігівської. Михайло Наливайко тут став переможцем у своїй ваговій категорії, підтвердивши звання кандидата в майстри спорту, а колега Гордій Геч упевнено переміг у своїй і виконав норматив кандидата в майстри спорту.
Цікаво, що на змагання, які проходили в Рівному, Михайло брав свого 4-річного сина Павла (нині йому вже 16). Разом із ним легкою атлетикою займається і менший брат Ромка. Нещодавно він виборов призове місце з бігу. Приклад очевидний – батька. А ще в родині Наливайків підростає третій синок – Сиверин, названий на честь народного месника. Хлопчику майже півтора року, росте він жвавим і моторним, на радість усій сім’ї.
Приємно, що дружина Оксана розуміє чоловіка, гордиться ним, звичайно, і підтримує, підставляючи своє тендітне, але сильне плече. Адже і статок тримають неабиякий, без якого в селі не вижити. Щастить, одно слово, Михайлові, який попри вік повірив у свої сили, можливості й досі не розлучається зі спортом. Йому виповнюється 46, а він продовжує мужньо нести спортивну естафету ось уже впродовж кількох десятиріч. Більше того, залучає до спорту молодих. Наприклад, загітував односельця Петра Шепеля, який торік у змаганнях із триборства на Кубок області отримав золоту медаль серед суперників у своїй ваговій категорії. Тож хай і надалі фортунить сильним волею спортсменам ФСК, які всупереч складнощам, долі показують зразок справжнього героїзму та мудрості.
Раїса БРИЧКОВА.