Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Запашні пасхи, розмаїті крашанки та рясно накриті смачними стравами столи – усе це традиції Великодня. Його святкують аж сім 7 днів. Так кажуть старожили.
Це велике свято принесло нам радість. Ми всі довго чекали пасхи, заздалегідь готувались до неї, а в останній тиждень працювали ледь не зранку до півночі, щоб на свято оселя сяяла по-особливому, а на столі було багато смачних і ситних страв. Чоловіки ж у ці дні на кухні – знахідка. Але це не про Валерія Кичана зі Зносич, він ніколи не рахується з жіночою роботою, його хобі – готувати м’ясні страви. Такий собі кухар-самородок, самотужки замаринує, запече, прикрасить і подасть до столу. Рулети, запіканки, шашлики, котлети, пельмені, деруни – все приготує. Його вмілим рукам немає ціни.
Коли зі сковорідками, ножами й тарілками на кухні орудує представник сильної статті – це завжди романтично. І неважливо скільки йому років: 24 чи 56. Чоловіки у фартухах виглядають по-особливому, і в будь-якому віці, погодьтеся, звабливі. Взагалі, серед всесвітньо відомих шеф-кухарів переважна більшість - представники сильної половини людства. І за результатами журналу «Фокус» із 25 кращих шеф-кухарів України, 22 чоловіки і лише 3 жінки. Є про що поговорити. Як на мене, давно потрібно відкинути застарілі стереотипи, мовляв, чоловік постачальник, а дружина - господиня кухні, бо часто-густо якраз вони і готують набагато смачніше. І нічого тут уже не вдієш. Такому таланту чоловіка можна позаздрити, і не варто над цим ломити голову його другій половинці, бо як говорять у народі, головне на кухні не посуд срібний, а кухар золотий.
Валерія Антоновича можна охарактеризувати лише одним словом – мужчина. І тільки так. Скромний, відданий роботі, має золоті руки. Хоч би за що взявся, завжди зробить до толку. І робота в нього незвичайна, трішки щоправда жорстока, але поруч із цим він впродовж багатьох років сумлінно дбає про те, щоб багато інших людей були ситими. А трудиться чоловік ремонтером-забійником в СПГГ «Маяк», себто ремонтує устаткування та ріже свиней і биків, здебільшого на замовлення навчальних закладів, лікарень тощо. І не лише в колгоспі, а й по людях, хто попросить. За життя зарізав тисячі голів свійських тварин, найбільше замовлень перед Різдвом та Великоднем. Слухаючи його, мимоволі подумала, можливо ця робота і прищепила любов до кулінарії, адже чоловік ледь не щодня має справу зі свіжим м’ясом. Однак, ні. Перші уроки кулінарії взяв у мами. І вже з раннього дитинства прикипів душею до смачного мистецтва. А коли подорослішав, сам експериментував на кухні. Сьогодні для нього немає проблеми приготувати пельмені чи котлети, зварити холодець, а борщі, солянки – той поготів. Фірмової страви не має, але обожнює готувати печенню, тобто ворожити на кухні з м’ясом. Таким чоловіком дружина Любов Іванівна, безсумніву, пишається. Немає що поїсти – такої проблеми у їх сімї ніколи не було. Бо коли дружина не встигає, Валерій Антонович йде на кухню і сам береться готувати щось смачненьке дітям.
- Я по секрету вас скажу, - зізнався у розмові чоловік, дітки завжди просили, щоб готував я, мовляв, мої страви смачніші, ніж у дружини(посміхається). Та його супутниця ніколи не ображалась, навпаки, за такого чоловіка вдячна Богу. Разом виховали 2 донечки, які здобули спеціальність кухарів-офіціантів, і стільки ж синів. Старший Юрій перейняв татусеву любов до кулінарії, без проблем приготує будь-яку буденну страву для своєї сімї. Молодший Іван – будівельник. Звичайна сільська сімя, в якій особливим є тато. І тут його всі люблять і шанують. Чоловіки, хочете, щоб у вашій сімї теж панувала гармонія, йдіть на кухню і готуйте. Запевняю вас, душевний комфорт жінки часто вимірюється кількістю вечерь, приготованих для неї її чоловіком. Пам’ятайте про це.