Опубліковано Василь Сосюк
Фото автора.
22 роки - багато це чи мало? Якщо рахувати від тої страшної ночі 26 квітня 1986 року, то дуже багато. Адже за час, що минув, у світі відбулися великі переміни. Зникла з карти остання імперія - Радянський Союз. Уже у вільній Україні виросло ціле покоління людей, для яких аварія на ЧАЕС - історія. І хоч ті події відходять усе далі й далі, та, на жаль, вони будуть нагадувати про себе ще довго: і чорним громаддям саркофагу над четвертим енергоблоком ЧАЕС, зарослими бур'янами та чагарниками містами й селами, покинутими їх мешканцями, і, головне, ослабленим здоров'ям людей.
Коли лікарю Олександру Пограничному за службовими обов'язками довелося працювати в 30-кілометровій зоні відчуження ЧАЕС, з часу аварії минуло вже півтора року. Стояли пустками багатоповерхівки міста Прип'ять і хати навколишніх сіл, але не зупинялися роботи на станції. Люди намагалися приборкати лихо, що, вирвавшись з-під контролю, засвітилося в небі страшною полиновою зіркою. Олександр Дмитрович у вересні-жовтні 1987 року трудився лікарем "швидкої допомоги", був старшим зміни. До хворих мчало сім автомобілів, восьмий чергував безпосередньо біля станції. Працювали цілодобово. Травмованих або пацієнтів з проявами променевої чи інших хвороб відвозили за межі зони в Іванківську ЦРЛ чи навіть у Київ. Обслуговувати доводилося не лише спеціалістів, які трудилися на ЧАЕС, але й жителів навколишніх сіл, які не захотіли залишати свої домівки й жили серед пустки та лиха, надіючись лише на власні сили та Бога.
Мешкали вахтовики в будинках, в які вже ніколи не повернуться їхні господарі. Виїзд із 30-кілометрової зони дозволяли лише за перепустками. Повертаючись із чергової вахти, усі проходили дозиметричний контроль. Неодноразово доводилося перевдягатися в чистий одяг, лише після того можна було потрапити в їдальню. Бувало, що дзвенів дозиметричний прилад і біля халата Олександра Пограничного.
Нині, пригадуючи ті факти зі своєї біографії, лікар-уролог Сарненської поліклініки Олександр Пограничний не вважає, що зробив якийсь геройський вчинок. Він, як і всі, виконував громадянський обов'язок і клятву Гіппократа - надавав допомогу тим, хто цього потребував.